11 січня 1913 року народився Василь Кук, один з лідерів українського визвольного руху у XX столітті, останнній Головного командира Української повстанської армії після загибелі генерала Романа Шухевича. Василь Степанович Кук з’явився на світ у багатодітній родині в селищі Красне, що нині належить до Буського району Львівської області. Закінчив Золочівську класичну гімназію товариства «Рідна школа». Вступив на юридичне відділення Люблінського католицького університету. Ще в юному віці, як і його брати, став членом Організації Українських Націоналістів (ОУН). Перевозив нелегальну літературу, зброю, виконував різноманітні доручення керівництва ОУН. Два роки провів у польській тюрмі за проукраїнську діяльність під час окупації Галичини Польщею. Його рідні брати Ілярій та Ілько були страчені польськими окупантами у 1938–1939 роках за причетність до ОУН. Ще двох братів, Филимона й Івана, засудили до ув’язнення вже за часів московсько-радянської окупації Західної України у 1940 році. З поча
